21 листопада для кожного українця – це більше, ніж дата в календарі. Це день, коли ми згадуємо, як сила людського духу здатна зламати кайдани страху. Це день, коли серце України билося найгучніше, заявляючи на весь світ: “Ми є, ми вільні, ми боремося”.
Листопад 2004 року. Листопад 2013 року. У різні роки, але однаково важливо, мільйони людей вийшли на площі українських міст, щоб захистити свою гідність. Хтось прийшов із прапором, хтось – із піснею, хтось – просто з бажанням жити у справедливій країні.
Це були не просто протести. Це були моменти, коли кожен із нас зробив вибір.
Свобода – це не те, що дається раз і назавжди. Її потрібно здобувати, берегти і передавати наступним поколінням.
Сьогодні Україна знову бореться за свою свободу. Тисячі наших захисників стоять на передовій, щоб ми могли жити під мирним небом.
Кожен із нас може підтримати цю боротьбу: словом, дією, молитвою чи допомогою. Це наш обов’язок перед тими, хто виборов для нас право називатися вільними.
Цього дня ми запалюємо свічку пам’яті, щоб не згасло світло Гідності.
