Ментальна інвалідність — це все, що пов’язано з мисленням, при чому фізичне тіло страждає рідко. Це психосоціальні проблеми: порушення інтелекту, аутизм, синдром Дауна, шизофренія, синдром дефіциту уваги тощо. Психічні розлади відрізняються один від одного: одні тривають недовго і не мають серйозних наслідків для життя пацієнта, інші стають хронічними та суттєво змінюють життя людини.
Людина з ментальною інвалідністю найчастіше здорова фізично, але не ментально. Їй завжди потрібна допомога, вона не може сама себе представляти в суспільстві, у неї менше прав.
Причиною інвалідності буде не сам розлад, а неможливість обійтися без допомоги у щоденному життю. В офіційних документах це називається обмеженням життєдіяльності.
Як правило, причиною інвалідності стають хвороби хронічного характеру, які призводять до незворотних змін у структурі та роботі головного мозку.
Людина з ментальними порушеннями – це людина, яка страждає на захворювання, які знижують когнітивні здібності:
- аутизм, шизофренія, епілепсія із частими нападами;
- клінічна депресія; дефекти мови;
- патології ЦНС, прогресивний параліч з вираженим недоумством;
- набуте недоумство, погіршення пізнавальної здатності та практичних навичок;
- хвороба Коена, синдром Дауна, ДЦП та інші генетичні захворювання;
- олігофренія, імбецильність.
Можуть спостерігатися як інтелектуальні, так і емоційні, поведінкові, комунікативні відхилення. Все це спричиняє погіршення якості життя людини.
Пацієнти з ментальними розладами і ті, хто отримав інвалідність, — це вразлива соціальна група, якій потрібні захист і підтримка суспільства.
Людям з ментальною інвалідністю потрібно перебувати в колективах. Вони відволікаються – це найголовніше. Вони не говорять ані про тривоги, ані про війну. Вони говорять про свої якісь маленькі секрети.
Підприємства, що використовують працю людей з інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Варто пам’ятати, що з будь-якою людиною потрібно спілкуватися толерантно. Якщо ви бачите, що комусь потрібна допомога, то треба її надати, але не потрібно кричати або видавати гучні звуки.
Бережіть себе та будьте здорові!
Матеріал наданий адміністрацією Косівсько-Верховинського міжрайонного відділу ДУ «ІФ ОЦКПХ МОЗ»
