Бозю! Що там у тебе в руці? Дай мені, Бозю, хоч соломинку…
Щоб не втонути в Голодній Ріці. Бачиш, мій Бозю, я – ще дитинка. Тож підрости хоч би трохи-бо дай. Світу не бачив ще білого, Бозю, Я – пташенятко прибите в дорозі. Хоч би одненьку пір’їнку дай. Тато і мама холодні мерці. Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось! Холодно, Бозю, Сніг дуже білий, Бозю, що там у тебе в руці!..
«Моєї пам’яті печаль» — під такою назвою 24 листопада 2023 року у залі Будинку культури та дозвілля Косівської міської ради відбувся захід до Дня пам’яті жертв голодомору в Україні.
На початку заходу всечесні отці відправили поминальну панахиду за спокій душ спочилих від геноциду, зумовленого голодомором.
В заході до Дня пам’яті жертв голодомору в Україні взяли участь:
- солістки: Вікторія Олійнич, Наталія Харчук та Марія Сумарук;
- учасники літературно -музичної композиції Артем Ловягін, Богдана Михайлюк, Ольга Михайлюк, Софія Ключук, Віра Борис;
- камерний ансамбль викладачів Косівської школи мистецтв (керівник Дмитро Обушак);
- вокальний ансамбль «Едельвейс» будинку культури с. Вербовець (керівник Василь Вольський);
- ведучі: Анна Шикман та Анастасія Телючик.
Плаче Земля, плаче Небо, плаче Всесвіт… Голод забрав тих, хто не вмів красти, спекулювати, вбивати, забрав кращих людей. За даними істориків, навесні 1933 року в Україні помирало 20 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня.
Голодомор 1932–1933 років забрав життя одного мільйона дітей віком до десяти років, через нього в Україні не народилося ще 600 тисяч дітей. Такого геноциду не було в жодній країні світу. Ми повинні знати правду, писати правду і тоді правда буде поміж нас.
Запалімо свічку пам’яті у своєму вікні на знак скорботи за загиблими та віри в перемогу України.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!
